Які права у батька і матері на дитину після розлучення?
Так сталося, що одним з головних питань під час процесу розлучення постають права стосовно спільних дітей (дитини). І якщо розділ майна та вирішення проблем матеріального характеру, хоч і пов’язано з певними складностями, проте має досить визначений механізм правового регулювання, то з правами батьків на дітей після розлучення виникають великі проблеми навіть у досвідчених юристів.
Читайте далі, щоб дізнатися про нюанси стягнення аліментів
Можете отримати ЮРИДИЧНУ КОНСУЛЬТАЦІЮ від наших сімейних адвокатів
Телефонуйте в офіс адвоката з розлучення, телефон в Києві +38(097) 321-14-56 Viber, WhatsApp, Telegram ми розпочнемо процедуру розлучення в найближчі 24 години
Звісно, Сімейний кодекс України, встановлює, що обидва з подружжя мають рівні права та обов’язки стосовно дитини, але на практиці визначення, з ким саме проживатимуть діти, як іншій із подружжя зможе з ними бачитися та інші питання, не є такими прозорими.
Тому для відстоювання своїх інтересів та захисту прав в установленому законом порядку вам необхідно знати, як це питання регулює законодавець, а також практику правозастосування стосовно таких випадків.
Адвокат з поділу майна
Телефонуйте нам - ми відповимо на всі ваші питання
чи запишіться на консультацію
Зазначимо, що в даному питанні враховуються не тільки об’єктивні, але й суб’єктивні фактори, і дуже важливо правильно довести їх до відома уповноважених органів. Тому перед безпосереднім зверненням до суду краще звернутися за допомогою до адвоката. Фахівець з юридичних питань не тільки вбереже вас від процесуальних помилок, але й зможе якісно підготувати та відстоювати вашу позицію. За таких умов шанси на досягнення бажаного результату значно підвищуються.
З ким залишається дитина після розлучення?
Насправді, це питання має досить зрозуміле регулювання в законодавстві. Але навколо нього склалася безліч упереджень серед населення. Є думка, що дитина в будь-якому випадку залишається з матір’ю, а виключення можливі лише за форс-мажорних обставин. Але насправді це міф – дійсно, до 3-х років дитина вважається природно пов’язаною з матір’ю, і має статися щось надзвичайне, щоб суд вирішив це питання на користь батька.
Втім після цього віку і до 10-ти років місце проживання дитини може бути визначено батьками за обопільною згодою, яка закріплюється у відповідному договорі та засвідчується нотаріусом та відповідним органом. При цьому другий з подружжя має право бачитися із дитиною не рідше, ніж той, з ким вона проживає, а також спілкуватися та забирати до себе на певний час (за згодою обох батьків, а не самовільно).
Той з подружжя, с ким дитина не проживає постійно, зобов’язаний приймати участь у вихованні дитини та сплачувати аліменти. І це питання не має гендерної прив’язки. Якщо ж батьки не здатні домовитися самостійно, місце проживання дитини, якщо їй менше 10-ти років, суд вирішує самостійно, спираючись на об’єктивні фактори.
Якщо дитина старша, окрім об’єктивних факторів враховується також і думка самої дитини стосовно її бажаного місця проживання. Перелік цих «об’єктивних критеріїв» законодавством чітко не визначений і може бути визначений на розсуд суду. Практика показує, що найбільшу вагу для суддів відіграють:
- матеріальний стан сторін – наявність постійної роботи, житла, накопичень;
- участь кожної сторони у розвитку та вихованні дитини;
- ставлення до дитини, методи виховання тощо.
Тому наявність високооплачуваної роботи ще не гарантує вирішення питання на користь однієї сторони, якщо суд вирішить, що її поведінка у сім’ї суперечить інтересам дитини.
Як доводити свою позицію?
сімейний адвокат
Записатись на консультацію
Для отримання більш детальної інформації за Вашим питанням, пропонуємо записатись на юридичну консультацію до адвоката з розлучень
По-перше, слід розуміти, що суд при прийнятті рішення опирається не тільки на об’єктивні фактори (бо вони не завжди відображують реальну картину), але й на суб’єктивні. Наприклад, якщо достатній рівень доходу на утримання дитини можна продемонструвати завдяки документу з місця роботи, то відношення до дитини та участь у вихованні зазвичай доводиться завдяки показанням свідків, близьких до родини.
Так само слова ваших сусідів, родичів, співробітників дитячих садків/шкіл, які працювали з дитиною, можуть зіграти вирішаючу роль для суду. Тому не сподівайтеся виключно на грошовий аспект та правильно підбирайте свідків. Звісно, якщо ви здебільшого працювали та не могли постійно доглядати за дитиною, але ваші обов’язки з іншим з подружжя були чітко розподілені, суд врахує це. Знову ж таки – це мають засвідчити близькі до вашої родини особи.
Також не забувайте, що окрім прав на дитину, буде вирішуватися питання і про обов’язки кожного з подружжя після розлучення.
Якщо ви заздалегідь дійшли домовленості з колишнім партнером щодо виплати аліментів та інших матеріальних зобов’язань – обов’язково донесіть це до відома судді.
В іншому випадку фінальне рішення може відрізнятися за своїм змістом у цій частині від очікуваного. Щоб розпочати судовий процес, будь-хто з подружжя має звернутися до суду із відповідною позовною заявою. Дуже важливо, щоб документ був правильно оформленим і відображав суть проблеми, максимально захищаючи права позивача. Тому ще раз наголошуємо на доцільності юридичної допомоги.