Name: Адвокат у сімейних справах
Address: Золотоустівська, 4 оф. 5, Київ, UA
Telephone: +38(097) 321-14-56
Price range: $$

Протягом якого часу після розірвання шлюбних відносин можна поділити майно?

Після розірвання законного шлюбу в Україні, сторк поділу майна зазвичай регулюється законодавством про сімейні відносини. Український Сімейний кодекс містить відповідні норми, які визначають правила, строки та особливості процедури поділу майна.

Що таке спільне та особисте майно сімейної пари

Право власності — це право людини на майнові цінності. Згідно з сімейним законодавством України, майнові цінності, набуті за час знаходження в законному шлюбі, можуть бути розділені на дві категорії: спільне та особисте майно.

Відповідно до ст. 57 СКУ особиста приватна власність подружжя є:

майнові цінності, які набуті чоловіком або дружиною до вступу у шлюбні відносини;
майнові цінності, які були отримані чоловіком чи дружиною під час знаходження у законних шлюбних відносинах, але в якості подарунка чи спадку;
майнові цінності, куплені одним з сімейної пари за час знаходження в законному шлюбі, але на власні матеріальні кошти;
об’єкт нерухомості, набутий одним з сімейної пари під час перебування в шлюбі внаслідок приватизації;
земельна ділянка, отримана одним членом сімейної пари під час знаходження в офіційному шлюбі шляхом приватизації земельної ділянки, що знаходилась у користуванні чоловіка/дружини, чи одержана шляхом приватизації землі державних та комунальних СГП, чи отримана із земель державної власності в межах приватизаційних норм, які визначені ЗКУ.

Окрім того, особистою приватною власністю подружжя є:

індивідуальні речі, коштовності, навіть за умови, що вони були куплені на спільні гроші подружжя;
матеріальні кошти, отримані чоловіком або жінкою як відшкодування за втрату особистої речі або заподіяну їй шкоду, а також кошти для відшкодування завданої особі моральної шкоди;
страхові кошти, отримані ним або нею за своє страхування, якщо кожний страховий внесок був сплачений власними коштами, що були особистою приватною власністю;
нагороди та премії, отримані одним членом сімейної пари за свої заслуги.

Суддя має можливість визнати за іншим членом сімейної пари право на частку отриманої премії, винагороди, у разі встановлення факту, що він сприяв її отриманню власними діями (наприклад, вів домашнє господарство, виховував дитину тощо).

Зверніть увагу: судом може визнаватись як особиста приватна власність одного члена сімейної пари майнові цінності, набуті ним чи нею в час їх проживання окремо один від одного у зв’язку з розлученням.

При тому, об’єктом права спільної сумісної власності сімейної пари виступають майнові цінності, набуті під час знаходження у законному шлюбі. А інститут спільної сумісної власності поширюється на майнові цінності подружжя в незалежності від того, що один з них не отримував самостійний дохід з поважної причини (навчальний процес, ведення побуту, догляд за дитиною, хвороба).

Отже, зарплата, стипендія, пенсійна виплата, гонорар і альтернативні доходи, які отримані чоловіком чи дружиною, а також речі для профзанять (музичний інструмент, оргтехніка), які куплені під час знаходження у законному шлюбі для чоловіка або дружини виступають об'єктом права спільної сумісної власності сімейної пари.

Згідно зі ст.62 СКУ, якщо майнові цінності одного з сімейної пари суттєво збільшилися у своїй вартості через спільні трудові чи грошові витрати або витрати другого члена сімейної пари, воно у разі виникнення спорів може визнаватися судовим рішенням об’єктом права спільної сумісної власності сімейної пари.

Якщо дружина або чоловік своєю працею та (чи) матеріальними коштами брали активну участь в утриманні майнових цінностей, належних другому членові сімейної пари, в управлінні або догляді за ними, то дивіденди, одержані від майнових цінностей, у разі виникнення спору за судовим рішенням, може визнаватися об’єктом права спільної сумісної власності сімейної пари. Частки спільної сумісної власності кожного з сімейної пари є рівними (згідно зі ст.51 Конституції).

Можете отримати ЮРИДИЧНУ КОНСУЛЬТАЦІЮ від наших сімейних адвокатів

Телефонуйте в офіс адвоката з розлучення, телефон в Києві +38(097) 321-14-56 Viber, WhatsApp, Telegram ми розпочнемо процедуру розлучення в найближчі 24 години

Презумпція спільності майнових цінностей сімейної пари: судова практика

В постановах ВСУ від 11.04.2019 р. у справі № 339/116/16-ц, від 13.02.2020 р. у справі № 320/3072/18, було зазначено: «Відповідно до ст. 60 СКУ, майнові цінності, набуті сімейною парою під час знаходження у шлюбі, виступають об’єктом спільної сумісної власності сімейної пари, і позивач не має доводити належність отриманих під час знаходження у законному шлюбі майнових цінностей до майна сімейної пари".

Презумпція спільної сумісної власності сімейної пари на майнові цінності, які набуті ними за час знаходження у шлюбі, може спростуватись, дружина або чоловік може заперечити в суді поширення режиму спільної сумісної власності на спірну квартиру. Тягар доказу обставин, потрібних, щоб спростувати презумпцію, покладений на того члена сімейної пари, який займається її спростуванням».

В постанові від 09.07.2021 р. у справі № 161/8116/19 ВСУ було вказано, що в разі покупки майнових цінностей під час знаходження у законному шлюбі, реєстрація прав на них (автомобіль, будинок або інше нерухоме майно) на одного із сімейної пари не буде спростовувати презумпцію належності його до спільної сумісної власності сімейної пари. Особа, що має інтерес, може довести, що майнові цінності придбані нею у законному шлюбі, але за її власні кошти. У подібному випадку презумпцію права спільної сумісної власності на ці майнові цінності буде спростовано. Якщо заява дружини або чоловіка стосовно того, що річ була придбана за її власні кошти не буде підтверджена належним чином, то презумпцію права спільної сумісної власності сімейної пари не спростовано. Тягар доказу у справі покладений на того члена сім’ї, хто займається запереченням проти визнання майнових цінностей об’єктом спільної сумісної власності.

Отже, за замовчуванням майнові цінності сімейної пари вважаються спільною сумісною власністю з рівними частками кожного з подружжя. Чоловік чи дружина, хто не згодний з подібним підходом, має зобов’язання довести протилежне в судовому порядку.

Зверніть увагу, що підхід до тлумачення ст. 60 СКУ трансформувався. У минулому в судовій практиці позивач мав доводити придбання майнових цінностей, які він бажає поділити, на період перебування у законному шлюбі за спільні гроші та для спільного користування. В наш час з огляду на презумпцію спільної сумісної власності сімейної пари наводити докази для її спростування має той, хто зацікавлений в її запереченні.

Позивачу достатньо надати підтвердження того, що спірне майно було набуто під час перебування у шлюбних відносинах. І в такому разі вже тягар доказування лягає на відповідача, який має довести, що дана майнова цінність не виступає спільною сумісною власністю сімейної пари.

Треба пам’ятати, що після офіційного розлучення колишнє подружжя є співвласниками усіх набутих під час законного шлюбу майнових цінностей та можуть розпоряджатись і користуватись ними за спільною домовленістю.

У постанові № 11 від 21.12.2007 р. Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства при розгляданні справ відносно права на законний шлюб, розлучення, визнання шлюбу недійсним і розподіл спільної сумісної власності сімейної пари» наголошено, що розпоряджатися майновими цінностями після розірвання шлюбу можуть колишній чоловік і дружина виключно за спільною згодою (згідно з положеннями СКУ), бо в подібних випадках презумпція згоди 1-го з сімейної пари на укладення іншим договору з розпорядження майновими цінностями, що є у спільної сумісної власності сімейної пари, вже не діє.

Часто саме розірвання сімейних відносин стає відправною точкою для розподілу спільної сумісної власності, який може відбуватися добровільно (коли сімейна пара на дружніх засадах поділила майнові цінності, уклавши договір в письмовому вигляді), так і перерости в довгу судову тяганину з взаємними образами і звинуваченнями.

Строки звернення до суду при поділі майна подружжя

Найкращим раціональним рішенням буде не втрачати час, і після розірвання шлюбу швидко вирішити питання розподілу майнових цінностей, закріпивши його офіційним договором, затвердженим нотаріусом (якщо відбувається поділ нерухомості). Якщо ж в процесі поділу майнових цінностей з’являться суперечки (відносно частки кожного члена сімейної пари у спільної сумісної власності, порядку і методі його розподілу тощо), доведеться піти до українського суду. Тут існують деякі нюанси, які будуть розглянуті далі.

Процедура розподілу майнових цінностей в суді

При розгляді позову про розподіл майнових цінностей суд має з’ясувати:

Обсяг спільної сумісної власності, яка підлягає розподілу (житлових нерухомих об’єктів, земельних ділянок, худоби, засобів виробництва, автотранспорту, грошових коштів, акцій і інших цінних паперів тощо). Беруть до уваги також борги і правовідносини за обов’язками, які виникли в сімейних інтересах.
Частки майнових цінностей чоловіка та дружини.

Про це йде мова в постанові Пленуму ВСУ № 11 від 21.12.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя».

Як було зазначено вище, частки майнових цінностей обох з сімейної пари є рівними, якщо укладеним шлюбним договором або спільною домовленістю не вказано інше. Окрім того, суд може прийняти рішення про зменшення частки одного з сімейної пари, якщо він не займався фінансовим забезпеченням родини, ухилявся від прийняття участі в лікуванні, вихованні і утриманні дітей, приховував, знищував або пошкоджував спільні майнові цінності, витрачав гроші на шкоду інтересам своєї родини. В іншому випадку частка може бути збільшена судовим рішенням, якщо з особою залишаються малі діти, хворі діти, які досягли повноліття, але мають непрацездатність, а розміру аліментних виплат, які вони отримують, недостатньо для забезпечення їхнього виховання, утримання та лікування (п. 30 постанови Пленуму ВСУ № 11 від 21.12.2007 р.).

На час розподілу спільної сумісної власності сімейної пари враховуються не тільки придбані майнові цінності, але й заборгованість. Висновок стосовно цього можна знайти в постанові ВСУ від 06.07.2018 р. у справі № 712/6574/16-ц щодо розподілу квартири, купленої в кредит, який на період розподілу нерухомого майна не погашено.

Коли обсяг майнових цінностей та частки з’ясовані, здійснюється розподіл майна. Тут працюють правила, які встановлені ст. 71 СКУ:

речі для профзанять присуджуються чоловіку або дружині, тому, хто використовує їх у своїй професії. Вартість таких речей суд враховує під час присудження інших майнових цінностей другому члену сімейної пари;
речі, які діляться, підлягають розділенню в натурі;
речі, які не діляться, суд присуджує комусь одному з сімейної пари.

Відносно неподільних речей потрібно відзначити, що подібне присудження відбувається: за наявності згоди на це іншого з сімейної пари; за умови сплати матеріальної компенсації другому члену сімейної пари за його частину неподільної речі. Присудження суддею одному з сімейної пари матеріальної компенсації можливе у випадку внесення другим з сімейної пари деякої суми грошей на депозит суду (ст.71 СКУ).

Згідно зі ст. 27, 30 ЦПКУ позов про розподіл майнових цінностей подружжя подається на розгляд суду:

за місцем реєстрації або фактичного місцеперебування відповідача;
за місцем розташування об’єктів нерухомості. Якщо йдеться про розподіл декількох об’єктів нерухомості (наприклад, 2-х квартир та приватного будинку), позов відправляється за місцем розташування того нерухомого об’єкта, який має найбільшу вартість.

Потрібно зауважити наступне: якщо вимоги про розподіл майнових цінностей включені у позов про розірвання шлюбних відносин, подібний позов можна подати за місцем, де проживає позивач, у наступних випадках:

на його утриманні є малолітня чи неповнолітня дитина (діти);
позивач за своїм станом здоров’я або з альтернативних причин позбавлений можливості приїхати до суду за місцем фактичного проживання відповідача.

Про це вказано в ч. 2 ст. 28 ЦПК України. Окрім того, за домовленістю сімейної пари можна розглядати справу за місцем реєстрації чоловіка чи дружини.

Звернення до суду при розподілі майнових цінностей після розірвання шлюбу

В статті 256 ЦКУ йдеться, що позовна давність є строком, у межах якого людина може звернутися до українського суду з вимогами стосовно захисту цивільного права.

Можливе індивідуальне звернення до українського суду з позовом про розподіл майнових цінностей, знаходячись у сімейних відносинах. Строк позовної давності (СПД) в подібному випадку не використовується, це вказано в ч. 1 ст. 72 СКУ.

Ситуація змінюється, якщо розмова йде про розподіл майнових цінностей після розірвання законного шлюбу. В подібному випадку терміни звернення до українського суду становлять 36 місяців і рахуються від моменту, коли хтось один із сімейної пари довідався про недотримання права власності (ч. 2 ст. 72 СКУ). Позивач має довести час, з якого людина дізналась про недотримання її прав.

Отже, у вирішенні питання відносно початку строку позовної давності найважливішим виступає день, коли людина довідалась про порушення його права. Детальну інформацію можна знайти у постанові ВСУ від 23.09.2015 р. у справі № 6-258цс15, у постановах від 21.03.2018 р. по справі № 576/2447/15-ц, від 04.07.2018 р. по справі № 584/1319/16-ц.

В постанові ВСУ від 23.12.2015 р. у справі № 6-258цс15 зазначено: «Судом має бути враховано, що при визначенні початку строку позовної давності слід орієнтуватися не на час, коли сторонами було розірвано офіційний шлюб, а на час, коли людина довідалась про недотримання своїх прав, бо сам по собі факт розірвання шлюбних відносин не є свідоцтвом порушення права власності одного члена сімейної пари. При неподанні позову про розподіл майнових цінностей, у т.ч. до спливу 3-х років з дня розірвання шлюбних відносин за відсутності доказової бази, яка б підтверджувала заперечення права одного з сімейної пари на набуте в період перебування у шлюбі майно, яке зареєстроване за другим із сімейної пари, не може виступати свідченням про недотримання прав та вказувати на початок строку позовної давності».

Таку ж позицію займає ВСУ в постанові від 06.11.2019 р. у справі № 203/304/17, де зауважується, що у разі неподання позову про розподіл майнових цінностей, у т.ч. до спливу 3-х років з дня розірвання шлюбних відносин, за відсутності доказової бази, яка б підтверджувала заперечення права 1-ого з сімейної пари на набуте у час знаходження у законному шлюбі майно, що зареєстроване на іншого з сімейної пари, не може бути свідченням недотримання прав і вказувати на початок строку позовної давності.

Отже, не потрібно ототожнювати момент розірвання шлюбних відносин із початком строку позовної давності щодо вимог про розподіл майнових цінностей. Адже якщо жоден з сімейної пари не має заперечень щодо права іншого на частку у спільній сумісній власності, не перешкоджає користуванню такими майновими цінностями, то й підстави для звернення до суду відсутні і строк позовної давності не починає перебіг.

Звертаючись до суду через довгий час після розлучення із позовом про розподіл майнових цінностей, позивач має надати відповідні докази для обґрунтування та підтвердження, а також вказати, з якого часу він довідався про недотримання права на свою частку в спільній сумісній власності.

Потрібно звернути увагу на те, що за ст. 76 ЦПКУ доказами можуть виступати будь-які дані, що стануть підставою для суду для встановлення наявності чи відсутності обставин, які обґрунтовують вимоги та заперечення позивача та відповідача, і других обставин, що мають значення для швидкого вирішення цієї справи.

Такі дані можуть бути встановлені наступними засобами:

експертними висновками;
показами свідків;
доказами в письмовому, електронному вигляді, речами.

Належні докази надають інформацію відносно предмета доказу. На підставі вірогідних доказів можуть бути встановлені фактичні обставини справи. Достатні докази в сукупності дозволяють зробити висновок стосовно наявності або відсутності обставин справи, що входять до предмета доказу.

Отже, готуючи своє звернення до українського суду з позовом про розподіл майнових цінностей подружжя, через деякий час після розірвання шлюбних відносин потрібно дати оцінку своїм доказам з точки зору їх достовірності, належності, достатності. Даним етапом збору доказової бази не можна нехтувати, бо це може призвести до програшу справи в суді. Розглянемо це докладніше.

Строки звернення до українського суду: наслідки пропуску

У разі спливу строку позовної давності особі може бути відмовлено у позові, лише при заяві ним такого клопотання. Зверніть увагу, що український суд не має права самостійно відмовляти в позові через сплив строку позовної давності. Це норма ч.3 ст. 267 ЦКУ.

При цьому, якщо пропущений позивачем строк позовної давності через поважну причину (потрібне надання доказів) і заявлені відповідного клопотання стосовно поновлення, суддя має змогу поновити строк і розглянути вимоги позову.

Розглядаючи питання початку строку позовної давності і його подальшого поновлення, потрібно звернути увагу на позицію ВСУ, викладену в постанові від 13.02.2020 року у справі № 320/3072/18.

Розглянемо основні особливості справи: дружина з чоловіком перебували в офіційному шлюбі з 2002 по 2009 рік. Знаходячись у шлюбі, на період проживання разом за рахунок кредитних грошей сторонами було придбано об’єкт нерухомості — квартиру. Власником квартири був вказаний відповідач за спільною домовленістю.

В квітні 2018 р. позивачем була отримана копія заочного рішення, яке було прийняте Мелітопольським міськрайонним судом в Запорізькій області від 19.03.2018 р. стосовно визнання її та дітей такими, що втратили право користування вказаним об’єктом нерухомості. У 2018 р. позивач відправив до суду свій позов стосовно розподілу майнових цінностей сімейної пари, вказавши при цьому, що про недотримання майнового права на житло особа дізналась із судового рішення.

Оцінивши доводи позивача стосовно початку перебігу строку позовної давності ВСУ було зазначено: «З грудня 2009 р. після розірвання офіційного шлюбу, позивач не живе на спірній житловій площі, посилалась у позові на те, що мала необхідність змінити житло через протиправну поведінку відповідача, неможливість жити удвох на спірній площі, не виплачувала фінансових внесків за спірну житлову площу. Дані обставини є свідченням того, що права позивача на проживання в даній квартирі, визнання її права власності на спірну квартиру було порушене ще в грудні 2009 р.

При зверненні з позовною заявою стосовно визнання права власності на спільні майнові цінності сімейної пари, позивачем був пропущений строк позовної давності для судового звернення. Через те, що позивачем не було надано жодних поважних причин його пропуску, судом було відмовлено у задоволенні заявлених у позові вимог, бо про застосування подібних наслідків заявив відповідач під час судового розгляду справи».

Отже, в цій справі можна побачити, що суддя проявив критичне ставлення до визначення особою-позивачем моменту недотримання її прав на спільну житлову площу і, в наслідку цього, позивачем було втрачено право на 1/2 частки спірної квартири, яку, хоч і придбали разом чоловік і дружина на час знаходження в офіційному шлюбі, але право власності на житлову площу було по факту зареєстроване на чоловіка (відповідача).

Особливості зупинки і переривання перебігу строку позовної давності

Згідно з ч.1 ст. 263 ЦКУ зупинення перебігу строку позовної давності відбувається у наступних випадках:

перешкодою пред’явленню позову стала якась непереборна сила (подія);
при відстроченні виконання зобов’язань на законних підставах;
при зупиненні дії закону чи нормативного акту, що регулює відносини;
при перебуванні одного із сімейної пари у складі ЗСУ чи в інших військових формуваннях (створених згідно з чинним законодавством), переведених на воєнний стан.

Сьогодні останній пункт має найбільшу актуальність, бо і чоловіки, і жінки продовжують приєднуватись до лав ЗСУ для захисту держави від воєнної агресії Росії.

Зупинка перебігу строку позовної давності відбувається на весь період існування вищезазначених обставин. З моменту припинення вищеназваних обставин перебіг строку позовної давності знову продовжується, при цьому враховується час, що пройшов до зупинки. Можна детально ознайомитись з нюансами подібних справ в ч. 2 і ч.3 ст.263 ЦКУ.

Можна розглянути наступний приклад: якщо до дати призову позивача до лав ЗСУ минуло 2 роки строку позовної давності, то з дня його звільнення з ЗСУ строк позовної давності продовжується та позивач отримує ще 12 місяців для звернення до українського суду.

Потрібно розуміти різницю між зупиненням і перериванням строку позовної давності, яке регулюється ст. 264 ЦКУ. Переривання перебігу строку позовної давності спричиняється вчиненням людиною дії, яка свідчить про визнання наявності боргу чи альтернативного обов’язку.

Переривання строку позовної давності відбувається при пред’явленні особою позову до 1-го з боржників, якщо предметом позову є лише частина висунутої вимоги. Після того, як було перервано строк позовної давності, він розпочинається з початку. Час, що пройшов до перерви перебігу строку позовної давності не буде зараховуватись до наступного строку.

Епілог

Розглядаючи основні правила стосовно розподілу майнових цінностей подружжя, бажано приділити увагу наступним цікавим нюансам, з якими можуть стикатися сторони та юристи на практиці:

вартість майнових цінностей, що підлягають розподілу між сімейною парою, слід визначати, спираючись на дійсну їх вартість на час розглядання справи в судовому порядку. Про це сказано в постановах ВСУ від 03.10.2018 р. у справі № 127/7029/15-ц; від 18.04. 2018 р. у справі № 180/254/15-ц; від 07.11.2018 р. у справі № 761/17775/15-ц; від 09.01.2019 р. у справі № 643/4589/15-ц;
ініціація спору про розподіл спільної сумісної власності сімейної пари, визнання свого права на частину спільних майнових цінностей є недопустимими, якщо майнові цінності (гроші) — це речовий доказ в кримінальному провадженні й предмет вчинення злочину. Подібні висновки можна знайти в постанові ВСУ від 02.10.2019 р. у справі № 521/5435/16-ц;
договір дарування майнових цінностей, які перебувають у спільній сумісній власності, який було укладено без згоди іншого члена сімейної пари, є в цілому недійсним. Підтвердження цьому можна знайти в постанові ВСУ від 15.06.2020 р. у справі № 430/1281/14-ц;
позовна заява з вимогами стосовно припинення права на частку спільних майнових цінностей з одночасним присудженням матеріальної компенсації потребує від позивача внесення коштів на депозит українського суду. Тоді як у разі зверненні до українського суду з вимогами стосовно припинення права на частку у спільній сумісній власності вносити гроші на депозит українського суду не потрібно. Можна ознайомитись з прикладом з судової практики в постанові ВСУ від 03.02.2020 р. у справі № 235/5146/16-ц.

Потрібно пам'ятати про те, що найкращим способом вирішення спору про розподіл майнових цінностей сімейної пари є укладення мирного договору (угоди), який, може бути укладений в суді 1-ї інстанції чи під час апеляції (касації) отриманого судового рішення.

Варто вказати, що вирішення справи про розподіл майнових цінностей після розірвання шлюбних відносин може зайняти тривалий час, особливо якщо існують спори між сторонами. Український суд враховує всі обставини справи, зокрема фінансовий стан кожного з сімейної пари, наявність неповнолітніх дітей та інші важливі фактори, які впливають на результат.

Також рекомендується звернутися до кваліфікованого юриста для отримання точної інформації та детальної консультації з даного питання. Фахівець допоможе скласти перелік спільного майна, він надає його оцінку, а також визначає оптимальний спосіб його розподілу між колишнім подружжям. Важливо зазначити, що у подібних ситуаціях може виникати багато суперечок, тому необхідно вирішувати питання поділу майна професійним та об’єктивним шляхом.

Отже, поділ майна після розірвання шлюбу в Україні є індивідуальним процесом, який вимагає уважного розгляду конкретних обставин і застосування відповідних норм законодавства.