Існує декілька питань, які змушують нервувати пари, які вирішили розірвати відносини, зокрема поділ майна. Ніхто не хоче втрачати можливість отримати більшу частку, але одним вдається врегулювати спірні моменти мирним шляхом, інші ж вимушені звертатися до суду. Аби не витрачати зайві гроші, нерви та час, варто подумати про укладання договору, який розділить власність так, як зручно колишнім закоханим.
Поняття та порядок поділу спільного майна подружжя
Навіть під час короткотривалого шлюбу у чоловіка з жінкою з'являється певне майно. Купуватися воно може за сімейні кошти чи накопичення одного з партнерів, однак законодавство України, а точніше – стаття 60 СКУ, визначає його спільним. Але існують певні ситуації, за яких загальне правило не застосовується. Аби з ними розібратися, потрібно детальніше ознайомитися зі статтями Сімейного Кодексу:
- У статті 57 вказано, що у випадку, коли пара не мешкає разом (тобто не веде спільне господарство), тоді майно після судового розгляду може визнаватися роздільним. Це виключення зумовлене тим, що шлюбні відносини передбачають не лише наявність штампу в паспорті, але й подружніх відносин. За їх відсутності неможливо ідентифікувати жінку та чоловіка як сім’ю, отже використовувати загальні правила розподілу майнових прав неможливо. Інколи одна зі сторін намагається довести, що вони не мешкали разом, а інша – навпаки стверджує про збереження подружніх стосунків. Вирішити конфлікт має суддя, якому кожен має надати докази власної позиції. Але якщо сторони зможуть знайти компроміс, то власність ділять так, як вказано в договорі. Цей документ має містити не лише відомості про спільне майно, а й перелік речей, які отримані за власні кошти кожного з партнерів, тому можуть відходити після завершення відносин саме чоловікові чи дружині. Важливо! Вартість цього майна не береться до уваги в процесі поділу спільної власності. Тобто хтось може залишити собі коштовні речі, а інший якісь дрібниці – на результат поділу об’єктів спільної сумісної власності це не вплине.
- У статті 69 зазначається, що кожен з подружжя має законне право на здійснення поділу майнових прав, при цьому не обов’язково розлучатися. Колишні члени родини можуть домовитися та підписати угоду, яка врегулює питання щодо поділу тієї власності, яка за законом визнається спільною. Коли мова йде про квартири, земельні ділянки чи іншу нерухомість, домовленість потрібно зафіксувати письмово у встановленій діючим законодавством формі, а потім відповідно до частини 2 статті 69 СКУ засвідчити у нотаріуса.
Результатом процесу поділу є припинення права спільної сумісної власності на певне майно з одночасним виникненням спільної часткової або приватної власності (це колишні партнері вирішують за взаємною згодою). Якщо сторони зацікавлені в якнайшвидшому вирішенні майнових питань та не мають претензій, то розділення відбувається добровільно, а у разі появи конфліктів потрібно залучати судовий орган.
Добровільний поділ майна подружжя
Аби уникнути судових зборів, тривалого очікування та довгих засідань, багато пар приходять до висновку, що простіше та дешевше домовитися. Для добровільного поділу обов'язково потрібна воля обох партнерів, при цьому рішення ухвалюються виключно щодо того майна, яке наявне на момент розірвання шлюбних відносин. Це означає, що не можна вказати, кому належатиме квартира, автомобіль, коштовності чи інші речі, які чоловік або жінка придбають в майбутньому (навіть у випадку, якщо вони вирішать знову жити разом).
Окрім СКУ, як зазначається в ст. 7, відносини між колишнім подружжям можуть регулюватися й іншими нормативно-правовими актами, зокрема нормами ЦКУ. Це пов’язано, перш за все, із вдосконаленням законодавчої бази та появою можливості вирішувати питання щодо спільної власності за допомогою укладення спеціальних договорів. Відповідно до статті 355 Цивільного Кодексу, власність пари, яка перебувала у шлюбі, може бути спільною частковою або спільною сумісною. Якщо ж об’єкт спільної сумісної власності ділять або з нього виділяють частки, то права на неї у партнерів рівні. Виключенням є лише випадки, передбачені діючим законодавством або раніше підписаною угодою між подружжям.
Як зазначено в частині 1 статті 368 ЦКУ, набуте чоловіком та жінкою під час сімейного життя майно визначається як спільна сумісна власність у тих випадках, коли не задіяні інші законодавчі норми або немає відповідного договору. Таким чином, підстави для виникнення такого різновиду власності є законними, але умови та порядок їх утворення мають певні особливості. Тому не можна розглядати питання щодо поділу майна так само, як стосовно учасників спільної часткової власності, які зазначені в статті 355 ЦКУ.
Можливість укладати угоди між подружжям на будь-якому етапі відносин передбачена в статті 9 СКУ. Є декілька важливих нюансів:
- майнові питання можна вирішувати за домовленістю або за договором, але умови мають відповідати нормам чинного українського законодавства;
- суть документу не має вступати в протиріччя із моральними засадами суспільства;
- щоб гарантувати виконання умов, договір має укладатися в письмовому вигляді та не суперечити нормам СКУ й інших законів України.
У статті 63 СКУ зазначається, що чоловік та жінка можуть на рівних володіти, користуватися та розпоряджатися майном, яке відноситься до спільної сумісної власності. В свою чергу, частина перша статті 65 СКУ встановлює, що розпоряджатися майном подружжя мають за взаємною згодою, а в частині 2 статті 69 такий же принцип закріплюється по відношенню до поділу майнових прав. Інша важлива особливість – виникнення права власності відбувається одночасно для обох партнерів, не заважаючи на те, ким було придбано майно, та на кого воно записане, адже у такому різновиді власності немає окремих часток. Під час поділу частки є рівними відповідно до статті 70 СКУ, якщо лише подружжя не врегулювало це питання, домовившись чи вказавши інші умови в шлюбній угоді.
Можете отримати ЮРИДИЧНУ КОНСУЛЬТАЦІЮ від наших сімейних адвокатів
Телефонуйте в офіс адвоката з розлучення, телефон в Києві +38(097) 321-14-56 
Viber, 
WhatsApp, 
Telegram ми розпочнемо процедуру розлучення в найближчі 24 години
Чи будь-яке майно можна поділити?
Необхідність виділення в натурі майна, яке визначається як об’єкт спільної сумісної власності, прописана в статті 71 СКУ. Саме відсутність попереднього виділення часток відрізняє цей різновид власності від інших, які вказані в Цивільному Кодексі. Якщо сторони досягли консенсусу, то вони мають можливість зафіксувати домовленості відносно поділу квартири, будинку та іншої нерухомості. Також законодавець надає право на виділення нерухомості із загального складу майна пари – це передбачено пунктом 4 глави 5 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, затвердженого Міністерством юстиції наказом № 296/5 від 22.02.2012 року.
Зазначимо, що на добровільних засадах колишні партнери можуть поділити та виділити майно навіть після розлучення. Для врегулювання питання достатньо звернутися в нотаріальну контору та прописати необхідні нюанси в тексті договору.
Таким чином, на законодавчому рівні передбачається можливість поділу виключно того майна, яке ідентифікується як спільна сумісна власність, при цьому треба відштовхуватися від принципу рівності часток, якщо подружжя не домовилось про інше або попередньо не уклало шлюбний договір.
Що стосується приватної власності жінки й чоловіка, то її не можна встановлювати предметом договору, адже особисті речі між подружжям не діляться. Втім, за бажанням пара може врегулювати питання щодо їх власності іншим чином, а саме – за допомогою укладання цивільно-правових договорів. Орієнтуючись на частину 1 статті 64 СКУ, громадяни, що перебували чи досі перебувають у шлюбі, можуть ставати учасниками угод купівлі-продажу, оренди, дарування тощо.
Предмет договору про поділ майна подружжя
Приймаючи рішення про укладення угоди, яка дозволить вирішити питання поділу спільної власності, сторонам потрібно буде визначитися із предметом договору. Варіантів декілька. Можна встановити умови для всього набутого під час сімейного життя майна або ж зупинитися на частині. Ті об’єкти, що не будуть вказані в договорі, автоматично вважатимуться спільною сумісною власністю. Також існує можливість передбачити в документі грошову виплату від одного з партнерів, якщо поділ не є рівноцінним, але це не обов’язково.
Коли вирішується питання набуття права володіння та розпорядження нерухомістю, і квартира/дім/земельна ділянка стають власністю когось одного, то договір виступає підтверджувальним документом отримання права особистої приватної власності. Важливо якнайшвидше після укладання угоди звернутися до Держреєстру, аби в систему були внесені відповідні зміни.
Втім, трапляються випадки, коли основним документом, який підтверджує право власності на нерухомість, залишається попередній документ, а договір стає його невід’ємною частиною. Наприклад, це стосується ситуацій, коли в якості предмету договору виступає житло, ділянка чи комерційний об’єкт, яким володіє один з подружжя на основі титулу, а після поділу це майно залишається за ним. Варто зауважити, що після підписання та нотаріального посвідчення угоди власникові все одно треба звернутися до Держреєстру та повідомити про зміни у правоустановчому документі, адже від цього залежить правовий режим нерухомості.
Коли титульним власником є один з партнерів, але в результаті перемовин було прийняте рішення передати майно іншому, правоустановчим документом вважається саме договір. На його підставі нотаріус може оформити нове право власності, а попередній документ він вилучає та додає до нотаріальної справи для звітності.
Особливості договору про поділ майна подружжя
- Відсутність обмежень щодо розміру часток – можна самостійно вирішувати, хто скільки майне отримає і яке саме, а не ділити порівну.
- Те майно, яке не вказано в угоді, підпадає під дію загальних правил та поділяється порівну, якщо інше не передбачено законом.
- Є можливість укласти угоду не лише під час подружнього життя, але й після розлучення (офіційного чи фактичного).
На яких підставах можна розірвати договір про поділ майна подружжя?
Оскільки основною умовою для укладання угоди є добровільна згода та воля обох учасників, якщо немає законодавчих перепон чи інше не встановлено договором, потреба у його розірванні виникає рідко, однак така можливість існує. У разі виникнення суттєвих порушень викладених в документі умов чи наявності інших підстав, передбачених чинним законодавством, одна зі сторін має право подати заяву до суду з проханням про розірвання договору. Щоб вимогу задовольнили, потрібно надати докази неправомірної поведінки другого з подружжя. Одразу після прийняття судом рішення про розірвання угоди ті зобов’язання, які він передбачав, перестають діяти.
Визнання договору про поділ майна подружжя недійсним
Важливо на етапі підготовки до підписання договору опрацювати усі спірні моменти та впевнитися, що обидві сторони погоджуються з його умовами. Це дозволить уникнути неприємних ситуацій, пов’язаних з визнанням договору недійсним. Відповідно до ч. 1 статті 215 ЦКУ, таке може трапитися, якщо під час вчинення правомірної вольової дії були не дотримані вимоги, що вказані в частинах 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦКУ. Найчастіше проблеми виникають через те, що договір не дозволяє реалізувати принцип рівності часток, або в ньому є суттєві помилки, які стосуються важливих обставин, що могли б вплинути на поділ майна.
Виділення об’єкта нерухомого майна зі складу загального майна подружжя на основі договору
Серед майна, яке належить теперішньому чи колишньому подружжю, найбільше зазвичай коштує нерухомість, долю якої пара вирішує в першу чергу. Відповідно до пункту 2 статті 69 СКУ, колишні партнері можуть звернутися до нотаріуса та підписати окремий договір, який забезпечить виділення житла, гаражу, нежитлового приміщення, земельної ділянки тощо зі складу всього майна, яке підлягає поділу. Це потрібно зробити, якщо хтось один хоче отримати об’єкт в особисту приватну власність, а інший дає згоду на таку зміну правового режиму. Договір дозволяє врегулювати це питання окремо від розділення загального майна, яке після підписання документу залишиться спільною сумісною власністю.
Наведемо приклад. Дружина хоче отримати право володіння та розпорядження заміським будинком, і чоловік на це згоден. Вони підписують та нотаріально посвідчують договір, що виділяє цю нерухомість з усього майна, після чого вона може отримати право власності на неї. В подальшому, якщо буде здійснюватися поділ іншого майна, яке залишилось у спільній сумісній власності, частка жінки буде зменшена з урахуванням вартості будинку.
Адвокат з розлучень
Телефонуйте нам - ми відповимо на всі ваші питання
Viber, WhatsApp, Telegramчи запишіться на консультацію
